У країні. Щоденник середнього класу.

Дзеркало надихає

ПРОКИНУЛОСЬ ПІДЗАБУТЕ БАЖАННЯ В СУБОТУ ВРАНЦІ ПОЧИТАТИ ДЗЕРКАЛО (http://dt.ua/POLITICS/vin_pilyae_suk_pid_soboyu_a_vpade_krayina-89690.html)

«Це що ж виходить, якби в Німеччині діяло таке саме законодавство, як в Україні, то після того як я перестала бути канцлером, мене мої противники цілком могли б засадити у в’язницю, наприклад, за рішення надати багатомільярдну допомогу Греції?» — приблизно так міркувала, за словами наших співрозмовників, А.Меркель на зустрічі з Януковичем.


ВРАХОВУЮЧИ ГРОМАДЯНИНА РОКУ ВІД ТОГО Ж ДЗЕРКАЛА (http://dt.ua/POLITICS/ukrayina_gromadyanin_roku-89694.html)

ТА ДВІ СИЛЬНІ СТАТТІ ВІТАЛІЯ СИЧА:

Приговор Тимошенко: фотографии переломного момента украинской истории (http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/vitaliysych/a46114)

Точка невозврата (http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/vitaliysych/a44769)

ДУМАЮ І НА МАЙДАН ПОРА СКОРО ЙТИ (22 листопда ???). У ТОМУ ЧИСЛІ І ЗАХИЩАТИ ЗАКОН ПРО ВИБОРИ ВІД ПОСЯГАНЬ ЯНУКОВИЧА-ЛАВРИНОВИЧА.

Бацька Лука і ВЯФ

Не підтримував і не підтримую кричалки ультрас  Динамо.  Не ті методи, та й Віктор Федорович Янукович , якщо не на підтримку, то на повагу точно заслуговує.

Але цинічно-беспредельнє знищення бізнесу Олейнікова  і жахає, і водночас стимулює всім триматися разом і боротися. Сподіваюсь, фінал буде таким як і в цій власноруч написаний байці:

Владарювали в двох різних країнах два Президента:  бацька Лука і ВЯФ.  Не дуже подобались народу їх вчинки у владі, і почав народ протестувати проти Владик.

Бацька протесты народа назвал происками всемирного антибеларуского масонского американского правительства и запретил.

ВЯФ протести теж не одобрював, тому наказав слугам своїм взяти дезодорант слізогінний і попшикати трішки на демонстрантів.

Бацька увидел людей из народа не протестующих, но аплодирующих на центральных площадях. Показалось ему  подозрительным поведение такое, посему аплодисменты он разрешил только на день города Минска 10 сентября.

А тим часом в країні владики ВЯФа від футбола виникли футболки ««Спасибо жителям Донбаса за Президента не очень хорошего».  Футболки Президенту не сподобались, і видав він указ: футболки конфісковувати, футболковидавців з країні вижати, а якщо і хто захоче такий надпис носити на одязі – то нехай на трусах розміщує.

А Бацька тем временем запретил песни непатриотические, и исчез из радио ефира «Ветер Перемен».  И Ляпес Трубецкой заодно исчез, как неблагонадежный элемент.

ВЯФ  вирішив взяти приклад з колеги і заборонив футбольним фанатам на матчах кричалки кричати.

Бацька совсем разошелся вконец и даже будильники на телефонах гражданам включать запретил.

И не слыша звона будильников погрузилась страна Б в вечную ночь, а кто мог уехал навсегда из страны.

ВЯФ по прикладі Бацьки вирішив забороняти і далі, і заборонив людям говорити «Спасибо».

Та зовсім не сподобалось це мислячим громадянам, і об’єднались вони з чорнобильцями, афганцями, борцями зі будівництвом незаконним та матерями шкіл закритих на Донбасі, і прийшли вони всі разом до замку Правителя ВЯФа між горами і сказали йому «СПАСИБО ПРЕЗИДЕНТ тебе, слугам твоим газопускающим и футболкоотбирающим, друзям твоим девушкобьющим и пешехододавлящим, чиновникам твоим взяткотребующим и судьям твоим нужные решения принимающим. СПАСИБО, но мы хотим жить в лучшей стране».

І так голосно зазвучав голос народу, що віддав мирно і цивілізовано ВЯФ владу більш молодим Владикам, які до того ж англійську мову вивчили і повели країну в цивілізований світ.

Загадка: молоді владики це ЯК ?

Відповідь :Кличко, Яценюк ?

Сплата податків в Україні і правий поворот на Поштовій площі.

Вдруге за тиждень потрапляю в тянучку на Володимирському узвозі до правого повороту на Поштовій площі. Лівій ряд єдиний, з якого можна зробити легальний поворот направо, там я і повзу потихеньку. Після такого очікуваного правого повороту на Поштовій, виділяю три групи автомобілістів:

1         Довго і спокійно повзуть у лівому ряду до свого права зробити поворот (Слухняні)

2         Повертають направо із середнього ряду, порушуючи Правила (Порушники)

3         Всю тягучку об’їжджають у середньому ряду, а перед самим поворот нагло намагаються влізти в лівий, ще більше його тормозячи і створюючи аварійні ситуації (Жлоби).

Перша група, до якої і я належу, значно повільніше пройде свій поворот і потрапить додому пізніше.  Тому, зважаючи на кількість Жлобів, повна назва цієї групи мала б бути «Слухняні лохи». 

Якщо провести аналогії з бізнесом, то заклики давайте відмовимося від хабарів і будемо чесно сплачувати всі податки, це типу «ми тільки у лівому ряду будемо їхати».

Звучить як відірвана від життя утопія, адже в більшості бізнесів конкуренти з третьої та особливо другої груп їхатимуть значно швидше.

Для того, що щоб у бізнесу було моральне зобовязання чесно сплачувати всі податки та збори, мають виконуватися 3 речі (їх свого часу класно сформулював Пинзеник)

-          Податки мають бути низькими

-          Сама процедура сплати -  проста і не потребує багато часу

-          Всі рівні перед законом (без пільг і преференцій, і без «своїх»)

Тому просто поставити «Гаїшників», щоб ловили на повороті вправо з середнього ряду недостатньо для вирішення проблеми. Значно краще дозволити поворот направо з обох рядів (середній і лівий, можливість там є на перехресті), а «гаїшнікам» залишити поодиноких суперпорушників з крайнього правого. Тоді в масштабах країни і не так багато контролерів потрібно. Виграють усі.

Деградація ідей під Каштанами

Неділя ранок. 9:11 Виходжу з метро і стаю в чергу на реєстрацію на 19-й Пробіг під Каштанами.

З 2000 десять років підряд я брав участь у Пробігу, це свого роду традиція. Зараз бігти  не зможу, розтягнув  тиждень назад зв’язку на лівій нозі. Але хочу здати гроші на благодійність хочу (центр дитячої кардіології).  Здам за 4 учасників – будуть у подарунок футболки Пробігу американцям-прихильникам здорового способу життя.

9.13 Для нормальної реєстрації тільки одна палатка, вказівників на неї не видно. Тим не менш  дуже різних людей підходить багато. Вони з недовірою дивляться на довжелезну чергу, і стають на реєстрацію.

9.24 Я дивлюсь  на Майдан і бачу море зелених футболок Amway і масу інших проспонсорованих учасників. Дійство нагадує гігантський промоушн компаній, схоже таких як я незалежних учасників в морі спонсорів і компаній мало.  Та в повітрі бравурно звучать оптимістичні цифри росту учасників Пробігу з року в рік.  Мені вони трохи нагадують прекрасні цифри росту нашого ВВП і промисловості,  паралельно з якими справжня якість життя падає.

9.30 Згадується помаранчевий Майдан, коли люди приходили за ідею. А потім були всі інші куплені майдани 50-гривнеків , яким по барабану чи червоний чи жовто-синій прапор тримати. Виникає думка «Цікаво, скільки з проспонсорованих учасників Amway будуть реально бігти 5 кілометрів по жарі» ?

9.37 Жарко. Черга рухається повільно. Біля мене спортивного типу чоловік розповідає в трубку «Это полный отстой.  Похоже на большую рекламную кампанию. Я больше не пойду»

9.41. До мене підходить пара, просять їх пропустити поближче. «Ми тільки по 40 грн здамо, нам номерки не потрібні»

9.51 Схоже загальні реєстраційні номерки  закінчились, і тепер їх  видають тільки  тим, хто реєструвався через Інтернет.  В черзі люди незадоволені,  не стільки відсутністю номерків, як безцільним стоянням в черзі. В 10 00 початок пробігу, багато хто пробиваючись крізь натовп комерційних учасників пішов на старт. Я близько до палатки, але вже набридло. Спускаюсь в метро на ескалаторі поруч з багатьма учасниками від Amway, які отримавши шарову футболку і відмітившись, виконали своє основне завдання.

10.00 (мабуть був старт Пробігу). Та схоже прихильники здорового способу життя втратили свій Майдан і Хрещатик під каштанами. Фундаментальна Ідея Пробігу там більше не живе.

 

Зачепила за живе стаття в останньому Кореспонденті, вирішив їм написати листа.

Не всех спросили.

(отзыв на статью «Чемоданное настроение» Екатерины Ивановой).

Как для уровня журнала Корреспондент  статья «Чемоданное настроение» в номере от 4-го марта 2011года показалась слишком уж однобокой.

На обложке громко звучит «Более половины украинцев хотят уехать из страны», похоже нужно поволноваться  собственнику журнала Корреспондент. Тираж издания 50 тыс, и вот он -  бизнес риск: в ближайшем будущем количество подписчиков в Украине  уменшится до 25 тыс.

Где-то на половине статьи я уж было подумал, что читаю пропагандистский материал Канады или Швеции с целью  заманить к себе «тех, кто хочет себя реализовать».  Но нужно отдать должное Екатерине Ивановой, в конце статьи все-таки появились аргументы и против решения «уехать из страны». Тем не менее статистика по выезду и success stories  «эмигрантов»  заняли 25 абзацев, а вот на аргументы остающихся на Родине граждан пришлось всего 8.

А вот с другой статистикой не все так плохо. Оказывается заголовок о «половине украинцев» базируется на исследовании Gallup (США) от 2009 года, и только 15% в иследовании заявили, что хотят уехать навсегда.  Учитывая, что исследование проводилось в тяжелый посткризисный 2009 год, причины безусловно были.  Но если посмотреть на статистику сколько реально уехало в 2010г, то большинство из этих 15% все таки решили остатся.

Поэтому для сбалансированости статьи, хорошо бы добавить коментарий Василия  Юрчишина, директора экономических программ Центра Разумкова сказанные им все в том же 2009 году «Ті, хто хотів і міг, ті уже в переважній більшості, уже туди виїхав. Той, хто не встиг до кризи, навряд чи потрапить. З одного боку ми бачимо, що ніші певним чином зайняті. З іншого боку ми бачимо досить високі кваліфікаційні вимоги».

В статье отдельная история о бывшым владельце бизнеса в Киеве с зарплатой 4-5 тыс евро.  Он  с семьей уехал в Швецию, и хотя там у него на руках после налогов и расходов остается смешная  сумма, но есть и плюсы в виде бесплатного образования и качественного медицинского обслуживания.  А уже в следующей статье этого же номера  «Больная власть» кроме космических европейских цен на медобслуживание  есть и упоминание о бесплатной медицине  «в Швеции для чиновников не существует никаких льгот, и они так же, как и избиратели, месяцами стоят в общих очередях на несрочные операции».  Странно, но с зарплатой 4-5 тыс. евро можно обслуживаться в лучших частных клиниках на Украине, очередей там точно нет, а качество не ниже шведского.

И последнее, но самое важное.

Уважаемые журналисты, в подобных материалах, спрашивайте, пожалуйста, коментарии и в остальных 50%, кто по вашему мнению хочет жить и работать на Украине. С моей 5 летней штатовской визой и мультишенгеном я тоже пару раз был в США и в Западной Европе, но мыслей оставаться там никогда не возникало.

Ведь кроме нормального здорового патриотизма, есть и еще много важных вещей о которых вы  забыли написать.  Например о том, что 10 марта киевское Динамо играет против Манчестер Сити, и мы с университетскими друзьями на такой матч сходим на стадион.  А уже совсем скоро у моего отца день рожденья, и на выходные я поеду проведать родителей и сестру в маленький городок Винницкой области. Они тоже никуда не хотят оттуда уезжать. Далеко не все в Украине сидят на чемоданах. Не верите ?  На следующий раз спросите, например у меня.

 

Мені подарували на Різдво

Воскресне Україна

Схилилася верба над Бугом думає

І коси купає в воді

Сумна невесела українська верба

Вона щось думає в журбі

 

Калина здалека до неї говорить

Чого невесела все ти

Вже наша Вкраїна у волі воскресне

Всім треба її берегти

 

Бережіть її люди вона ще безсила

Вас просить калина й верба

Вони ж за країну також вболівають

Вкраїнські наші символа

 

Не сумуй говорить до верби калина

Навесну уже я зацвіту

І цвіт я вплету у коси вербові

Вкраїну вінком прикрашу

 

Калина весела, а верба сумує

Така уже доля у нас

У нас на Вкраїні так часто буває

Любімось Вкраїнці в наш час

 

Забудьмо образи, що в серцях ми носили

Як Господь простив ворогам

І будьмо зразками у всьому і всюди

Для своїх дочок і синів

 

Верба розпускає все коси плакучі

Обніма калину навік

Шевченкова верба і пахуча калина

Обнялись в любові навік

 

Якщо ми Вкраїнці також обнімемось

І будьмо ми разом завжди

Як будем ми разом ми все переможемо

Не буде в нас горя і біди

 

Любов де панує, там Господь буває

І царство небесне буде

Ісус наш любий подай для нас волю

Вкраїна у славі вже йде.

                                              Автор: невідомий партизан УПА у еміграції

 

 

Статья из журнала Кореспондент (Руссо Туристо)

Читав і думав:

куди ви всі ломитесь, в україні якісна приватна медицина і свої лікарі !

Я в майбутньому зроблю так, що іноземці приїзжали до нас лікуватись

 

 

Статья из журнала Кореспондент (Сердечное дело)

Болезни сердца косят в Украине в 2 раза больше людей чем в Европе. Всему виной вредные привычки соотечественников и низкий уровень медицины. Download Сердечное дело

Обзор Книга Сергея Тигипка "Украина: гражданский проект"

Відчуваю, що як дурень заплатив 20 грн, хоча під вибори можна було б безкоштовно книжечку отримати. Прошу вважати їх внеском на благо демократії. 

Маленька книжечка (123 стор) схоже написана одним експертним центром мабуть для інших експертних центрів. Довелось покликати на допомогу всі свої АССА і МБА, щоб зрозуміти правильні і прогресивні ідеї про місцеве самоврядування, громадянське суспільство, пільги і комунальну власність.

Хоч би де одну картинку чи схемку вставили, даби простий і недалекий громадянин міг вїхати у принципи децентралізації влади і громадської самоорганізації. Аж ні, лиш обмежились у кінці кожного розділу executive summary у виді партійної позиції. 

Книга настільки важко читається, що з тим самим рівнем розуміння можна було б висловити партійну позицію Сильної України з приводу теореми Ферма, закону великих чисел та логотерапії Франкла. 

Та все ж вкотре констатуємо: ідеї у Сергія "simply the best" серед політичної еліти. Чекаємо на конкретні кроки.

Есе "Тарас Шевченко: І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє"

Сумно читати, що представлені Тарасом Шевченком проблеми України 1845 року актуальні і донині. І тоді, і зараз, внутрішня загроза є небезпечнішою для української державності, ніж зовнішня. Йдеться про внутрішні чвари які ослаблюють державу і гальмують розвиток. «Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають».

 

Спричинює роз‘єднаність українців відсутність об‘єднавчої національної ідеї. Як наслідок, 5 років жахливих чвар у рамках однієї політичної команди (2004-2009 роки).  Зараз ситуація змінилася, та не покращилася. Нова влада, яка представляє половину населення, на погляди іншої половини України не зважає. Як і 19-ому столітті,  так і зараз українська владна еліта діє виключно в рамках своїх індивідуальних інтересів. «І знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв». Політиків у нас багато, а державних діячів одиниці.

                

Шевченко звертає увагу і на нестачу національної самоідентифікації. «Добре брате, що ти такеє ? Нехай скаже німець. Ми не знаєм». Роки економічного занепаду призвели до того, зараз незалежність України підтримує менше людей ніж у 1990 році. В основному ці люди у полоні ілюзій, що жити з сусідом в одному домі легше, ніж збудувати власний.

 

У Шевченка є універсальні принципи для еліти і для всіх нас.  По-перше це «своя мудрість». Згадаймо його універсальні для всіх політичних систем слова « Учітесь, читайте. І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь».

 

По друге – довіра і співпраця. «Чого ж чванитеся ви ! Сини сердешної України» та «Обніміться брати мої, молю вас, благаю». Я читаючи ці рядки, крім всю іншого думав і про необхідність появи в українській  політиці конструктивної опозиції. Тобто політиків не при владі, в яких не активується автоматична ненависть про появі будь-якого владного рішення. В розвинутих демократіях опозиція критикує неправильні на їх думку кроки влади, але й знаходить мужність підтримувати правильні. І думаю зараз в двері дому Україна зайдуть такі люди, адже дорога – мирний перехід від влади до опозиції, вже протоптана.

 

В кінці свого твору Шевченко дає рецепт успіху – об’єднатися і діяти спільно. І це призведе до результату «І забудеться срамотня, давняя година. І оживе добра слава, Слава України». Останній абзац його твору мені сподобавсь найбільше, адже після констатації всіх проблем ми знаходимо надію.

 

Та Шевченко, на жаль, не дає ключового інгредієнту рецепту. Навколо чого об‘єднатися ? У творі є лише розмиті натяки на історію, та й тут я з ним не згоден. Особисто я не бачу в українській історії консолідуючої ідеї. На мою думку, українська візія це на 100% нова візія майбутнього. Та й питання єдиних для лівого і правого берегів Дніпра цінностей все ще відкрите.