У грі «Щурячі перегони» по мотивам книги «Багатий тато, бідний тато» я завжди починав з закриття кредитної картки.
У реальному житті все було поступово, але з літа таки вдалось дечого досягнути:
Спочатку перестав позичати гроші у друзів, потім закрив таки клятий кредитний ліміт на картці, легко відмовивсь від ідеї купівлі машини в кредит і врешті-решт епохальний крок – вкладання грошей у інвестиційний фонд.
Цікаво, що вкладені гроші належали батькам, і зберігались на надгробний пам'ятник
бабусі. Отримати їх для інвестування вдалося лише під обіцянку виплатити при необхідності. У чому ж фішка ? Виплати батькам буде здійснено з поточного доходу, а тим часом вже не тільки я працюю на гроші, а й гроші працюють на мене.
В мене є друзі які скажуть, але навіщо себе обмежувати себе зараз, якщо ми можемо жити у власній квартирі купленій в кредит ? Друзі, якщо ви можете собі дозволити розумний кредит, квартира є справжньою цінністю і і при цьому після виплат у вас залишаються гроші на квитки в кіно – беріть кредит ! Я ж не кажу, що потрібно жити в келії на хлібі і воді, щоб заощаджувати 100% відсотків доходу. І ніхто не скаже. Просто в усьому має бути розумний баланс, і споживання та заощадження не є виключенням.
Та зараз, спостерігаючи за всіма цими рекламами «під 0%» як бачу як наше населення потрапляє у тенети щурячих перегонів. Точнісінько такі ж, в яких жили мої знайомі американці з магазину джинсового одягу, Вони мали багато матеріальних речей та купували не задумуючись. Та вони страшенно боялись одної речі – захворіти і не прийти на роботу. ..
Чорт забирай, Я хочу бути з іншого боку гри. Серед тих хто сам може надати кредит. Забути про щурячі перегони, і почати жити на швидкісній лінії, де збуваються мрії. Дякую Роберте.
